с праздником дорогие . спасибо за сайт. спасибо за память. спасибо этим детям за мужество. спасибо за честь и достоинство. они как свет в нашем хаосе настоящего. и есть к чему стремиться и не забывать что такое честь и достоинство. мы вас стараемся не подвести. за вас ребята выпьем сто грамм в этот день победы
Спасибо за этот сайт! Слава героям, спасшим народ и страну!!! Хоть и порушили ее все-таки ироды, но... мы явили истории пример лучшей жизни. Может, он пригодится будущим борцам с угнетателями и хищниками.
•
ага 21.04.12 23:20
соня
gelo1566
12.04.12 23:39
Два раза был в Краснодоне и обязательно посещал музей. Я просто тронут увиденным, мужеству этих детей. Хотелось бы конечно, что бы дети знали об этих героях и чтили их всегда. И конечно же работникам музея особая благодарность, которые отстояли музей особенно в годы перестройки и после нее. Героям Молодогвардейцам -вечная слава.
Я свою дочь назвал Ульяной.Вечная память.Владимир,Каменск-Шахтинский
Андрей
07.04.12 20:41
В материале И. Я. Омельяненко "За наше правое дело" крупная неточность - "При крушении погибло много вражеских солдат. Подпольщики Л. Ф. Торченко и Г. А. Коршунов повредили высоковольтную линию и тем самым сорвали попытку гитлеровцев наладить передачу электроэнергии из Мариуполя для восстановления Зугрэс (Зуевской гидроэлектростанции)."
Ніколи не вивітриться із людської пам’яті безсмертний подвиг членів підпільної організації «Молода Гвардія», діючої в Донбасі під час німецької окупації.. Їх мужність, нескореність і героїзм завжди будуть зразком для всієї нашої молоді. Імена відважних героїв, що віддали життя за нашу Батьківщину, золотими буквами записані в історії України й історії людства. Вони навічно залишаться і в наших серцях, як зразок відданості своєму народу, країні і тим людським цінностям, прищепленим їм радянською владою. Завдяки таким як вони, завдяки доблесній Радянській Армії, усім нашим людям, ми перемогли звірячий фашизм і його біснуватого фюрера. Хай назавжди будуть прокляті ті, чиї руки обагрені кров’ю, хто вчинив звірячу розправу з нашими дітьми – молодогвардійцями, військовополоненими і партизанами. Старше покоління пам’ятає, а молодь має знати, що в страшній трагедії, що розігралася в Краснодоні взимку 1943 року, разом з іншими зрадниками і бандерівськими запроданцями, такими як Стахів й інші, повинен також боягуз - Василь Підтинний, бувший лейтенант Червоної армії, який в першому ж бою здався фашистам і добровільно перейшов на їхню сторону. Виконуючи обов’язки коменданта поліцейської дільниці в Первомайську, а пізніше замісником начальника краснодонської міської поліції, він керував арештом членів підпільної комсомольської організації. За наказом фашистів, Підтинний проводив допити молоді, мучив своїх земляків. Коли наші війська увійшли в Краснодон, йому вдалося втекти. 16 років він ховався від правосуддя. Працював на різних роботах під іншим прізвищем, а останнє його місце роботи було в радгоспі Донецької області, де працював на фермі різноробочим. Там його і взяли працівники правоохоронних органів. Невловимі месники Ми, діти війни, пам’ятаємо цей суд, що проходив влітку 1959 року в Донецьку. Його хід висвітлювався в газетах «Правда» і «Известия». Весь Радянський Союз, затаїв дихання, слідкував за жахливим процесом, важко переживаючи його події. Біля трьох місяців йшло жахливе слідство, на якому Підтинний і його помічники розповідали про арешт, катування і страту молодогвардійців. Вони повідомляли про такі речі, що і до сьогодні у нас холодіє кров і не вистачає дихання. Зрадник говорив, що коли в січні 1943 року появилася в місті перша листівка, під якою стояв підпис «Молода гвардія», то вся краснодонська поліція була поставлена на ноги. Фашисти обшукали пів міста, ловили всіх підряд, а натрапити на слід молодогвардійців ніяк не вдавалося. А тим часом в Краснодоні проходили дивні речі. На вишці шахти № 1- біс хтось повісив червоний прапор, хтось застрелив часового, що охороняв військовополонених, хтось замінував дорогу на Луганськ. На міну напоролася німецька автоколона з боєприпасами, і двоє суток гриміли вибухи і лунала стрілянина. Терпець фашистам увірвався. Ватаг німецької окружної поліції Ренатус поставив перед начальником міської поліції Соліковським суворе завдання: через три дні розкрити «ворожу групу «Молоду гвардію», і коли цього не станеться, всіх поліцаїв відправлять у Сталінград. «Шкуру зніму з кожного, закатую до смерті!» - кричав побагровілий фашист. Це стосувалося і начальників всіх дільниць, особисто передано Підтинному, відповідальному за їх роботу. Під час судового слідства Підтинний зізнавався: «Я старався як міг. У селищі ми провели повальні обшуки, Усіх, хто викликав підозру,затримували і волокли в дільницю. Катували всіх підряд, особливо молодь, примушуючи зізнатись із зв’язками з партизанами. Спеціальні загони поліцаїв цілодобово патрулювали по вулицях. На всіх перехрестях вулиць ми робили засідки, сподіваючись спіймати тих, хто розклеює листівки. Але наші пошуки були марними. Били людей ми даремно, вони нічого не знали. Спіймати молодогвардійців нам не вдалось».
Зрозуміло, що пройшло три рази по три дні, а результату не було. Молодогвардійці не видавали себе. На превеликий жаль, такий випадок представився. У ніч з 30 на 31 грудня 1943 року були викрадені з фашистського автомобіля новорічні подарунки для їх вояків. Це була велика стратегічна помилка молодогвардійців. Говорить інший запроданець молодогвардійців – Г. Почепцов: «Соліковський викликав усіх поліцаїв і поставив перед ними завдання, любими шляхами знайти винуватців. Захарову – заміснику начальника поліції, через одного хлопця вдалося натрапити на слід порушників. Були заарештовані завклубом Мошков, завідуючий струнним гуртком Третьякевич й інші. В результаті обшуку знайшли частину зниклих подарунків. Другого, чи третього січня 1943 року, я зайшов в кабінет до Соліковського і побачив у нього на столі заяву Почепцова Генадія на ім’я Жукова – головного інженера дільниці шахти. Там було написано, що в Краснодоні організована підпільна комсомольська організація «Молода гвардія», в яку він вступив активним членом. Він просить у вільний час зайти до нього на квартиру і він детально про все розповість. Його адреса: вул.. Чкалова №12, вхід перший. І підпис – Почепцов. 20 грудня 1942 року. В той же день Почепцов терміново був викликаний в поліцію. Його привів поліцай Давиденко. Почепцов розповів, що дійсно є членом підпільної молодіжної організації «Молода гвардія», яка працює в Краснодоні і його околицях. Назвав керівників штабу цієї організації – Третьякевича, Лукашова, Земнухова, Кошового і Сафонова. «Сам він є членом Першотравневої організації, керівником якої був Анатолій Попов, а до цього – Голован. Соліковський зібрав поліцаїв і Захарова, і почав проводити арешти». Почались арешти Глухою морозною ніччю посилений загін фашистів на чолі з Підтинним відправився на арешти молодогвардійців. Першою їх жертвою стала Тоня Іванихіна. Її зтягнули прямо з постелі, не давши навіть одягнутися. В одній сорочці повезли Тоню на санях в поліцейську дільницю. Слідом за нею привезли керівника першотравневої групи Анатолія Попова, також комсомольців Сашу Бондарева, Бориса Голована, Майю Поливанову, Дем’яна Фоміна. Всю ніч йшли арешти. До ранку в міську поліцію було доставлено 18 молодогвардійців. Чотири камери міської поліції були забиті вщент. Дальше почалося найжахливіше. Щоб вибити з молодогвардійців визнання, фашистські нелюди застосовували найлютіші методи катування. Їх били кулаками в обличчя, плітками по боках. В кімнаті Соліковського, де проходили допити, стеля, стіни і меблі були залиті кров’ю. Важко нам читати судові протоколи хижаків. Вони дихають звірством і смертю. Подамо лише декілька висловів із них: «Я охороняв арештованих комсомольців в камерах. Вони поверталися від слідчих з опухлими від побиття лицями, з кровопідтіками і синяками, ледь тримаючись на ногах. Їх просто кидали в камери як поліна. Я відмовляв їм навіть у воді, коли вони пересохлими губами, просили пити». Катування і жахливі розстріли І ще: «На допитах ми жорстоко били комсомольців плітками, палицями і обривками телеграфного кабеля. Щоб примусити їх говорити, ми підвішували їх за шию до скоби віконної рами в кабінеті Соліковського, інсценуючи смерть через повішання. Так були допитані Мошков, Лукашов, Попов, Жуков і восьмеро дівчат, прізвище яких не пам’ятаю». А ось, що показав на суді сам Підтинний: «Працюючи на посаді замісника начальника міської поліції, я часто бував в кабінеті Соліковського. Бачив, як він і слідчий допитували арештованих молодогвардійців, як їх катували плітками, резиновим шлангом і проволокою». Підтинний самочинно проводив допити найстійкішого комсомольця – Сергія Тюленіна. Він його бив як справжній кат: і руками, і плітками, і проволокою. Живого місця на хлопцеві не було. Причому бив на очах матері Сергія – Олександри Василівни. Саме так сподівався. що це заставить сина говорити. Та марно: Сергій Тюленін не промовив ні слова, лише важко стогнав. Більше години катували його на очах матері, та так, що і він, і вона по декілька разів втрачали свідомість. «Будеш говорити?». «Ні!», і плітка знову шматувала сина. Пам’ятаєте, як в романі Фадеєва «Молода гвардія» наймолодша учасниця підпілля, Тоня Іванихіна чистсердечно зізналась друзям: « Я дуже боюсь знущань. Я розумію, що помру, нічого не скажу їм, але я дуже боюсь мук». Святе дівчисько боялося крові, тому на допит її приводили останню, коли кабінет Соліковського був весь у крові. За те, що дівчина мовчала, нелюди викололи їй гарячим прутом очі. Тоня осліпла за два дні до страти і в камері була присмерті.
Вражає своєю жорстокістю і допит Анатолія Попова, найсильнішого хлопця «Молодої гвардії». Знаючи його силу, фашисти довго і з насолодою знущалися над ним: перебили ноги і повідбивали внутрішні органи. В ніч на 19 січня 1943 року, у камері, Анатолію виповнилось 19 років. В цей же день, ніччю, як хижаки, поліцаї везли молодогвардійців на смерть до шахти №1 – біс. Як не знущались палачі, як не звіріли і сатаніли, їм не вдавалося вирвати з грудей молодогвардійців жодного слова визнання. Фашисти не чули скарг і мольби про пощаду, бо ті мовчки із зжатим серцем і душею, але з гідністю приймали від нелюдів муки. Комсомольці обирали смерть замість зради. На суді Підтинний зізнався: «Один раз мені довелося супроводжувати групу молодогвардійців до місця страти. Я бачив, як слідчий по кримінальним справам із маузера розстрілював в упор молодогвардійців, а потім їх кидали у шурф. Комсомольці трималися гідно, ніхто з них не просив про помилування». Смерть запроданцям В матеріалах судових справ над фашистськими найманцями – Г. Почепцовим, В.Громовим, М. Кулєшовим, І Чернишовим й іншими, неважко знайти ще одне свідчення: це розстріл керівника «Молодої гвардії» Олега Кошового. Там, в матеріалах дізнання, є копія свідчення есесівця Древітця, який під час окупації служив в жандармерії міста Ровеньки, де були розстріляні Олег Кошовий і його відважний зв’язківець Любов Шевцова. Ось з яким цинізмом описує він страту героїчних людей: «Поставивши арештованих на краю виритої в парку великої ями, ми всіх розстріляли. Потім я замітив, що Кошевий ще живий і був тільки поранений. Я підійшов до лежачого на землі Кошового і в упор вистрелив йому в голову. Із числа розстріляних другої партії дуже добре запам’ятав Шевцову. Вона звернула на себе увагу своєю зовнішністю. У неї була красива, струнка фігура, продовгувате обличчя. Незважаючи на свою молодість, вона тримала себе гідно. Перед стратою, я підвів Шевцову до краю ями для розстрілу. Вона не сказала жодного слова про помилування і спокійно, з піднятою головою, прийняла смерть». Більшість зрадників не уникнули своєї кари. Усі вони, за наказом радянського правосуддя, були спіймані і розстріляні. Однак деякі із них повтікали до Америки і Канади, там створили для себе затишні гніздечка, щоб подальшому виставляти себе героями і спасителями української нації.. Використані джерела: «Молода гвардія» - Вікіпедія; сайт Дмитра Шербініна – К.Костенко. Суд над зрадником. «КП» 25.06.1959; сайт - сайт Дмитра Головні «Победившие смерть»; сайт «Молода гвардія» - А. Крапивцев. Молодая гвардия». Краснодонские вести №22, от 23.09.2004, й інші.
Наклепники рушили в похід Я прочитав книгу, яка не дає мені спокійно спати, та й жити, якщо говорити чесно, стільки в ній сурової правди і гіркої болі. Називається вона «В.П. Минаев. «Молодая гвардия»: опять предательство». По суті, це історія нашою бувшої могутньої Батьківщини – Радянського Союзу, який завдяки вірним і відважним синам і дочкам, як молодогвардійці, розгромив проклятий фашизм і не дав йому панувати у світі. Книга - то історія антифашистського спротиву в Україні, що набирав сили в роки фашистської окупації. Вона присвячена героїчній боротьбі Краснодонської підпільної організації «Молода гвардія», що боролася проти озвірілої чуми ХХ століття - фашизму і його прихвостнів – бандерівців. По ній можна встановити картину історичної справедливості: боротьбу донецького підпілля з нашим лютим ворогом. Мінаєв В.П. переконливо доказує, що не вояки УПА, не бандерівці й інші прихвосні фюрера, виграли війну, а наші радянські люди, відважні бійці Червоної Армії на чолі з їх командирами, патріотами своєї вітчизни. А ще в ній ми побачили іншими очима ватажка «Молодої гвардії» - Олега Кошового, якого вороги України всіма силами намагаються спаплюжити. Дуже шкода, що руйнівніки людської пам’яті так знахабніло накинулись на краснодонську «Молоду гвардію» і його комісара Олега Кошового. Чорної фарби для цього у них вистачило.. Недруги запустили міф, буцім-то Олег не воював і не загинув, а втік до Америки, де живе і здравствує по сьогодні. Кошовий ніякий не герой, твердять вони, а зрадник. Герої це ми – вояки УПА, і «вірні сини і дочки» Степана Бандери. Не так вже й давно, у 1987 році на радіостанції «Голос Америки» наклепники навіть поставили під сумнів саме існування підпільної організації «Молода гвардія». А про Кошового почали говорити, як про зрадника і запроданця , який здав своїх товаришів німцям, а сам утік за кордон. Тому, твердять вони, потрібно переглянути всю радянську ідеологію на «Молоду гвардію», її бійців - комсомольців. Більше того, запроданці запускають плітку, що міф про «Молоду гвардію» придумали в краснодонській поліції і на нею клюнув письменник Олекссандр Фадєєв. А в поліції, як відомо, працювали вояки УПА і Степана Бандери.
Брехуни твердять, що «Молода гвардія була не радянсько-комсомольською, а націоналістичною, бандерівською організацією, якою керував «вірний син українського народу» Євгеній Стахів. Така фальшивка була пущена «Літературною Україною», де Володимир Покотило писав: «А правда була така. У перші дні німецької окупації на південні території України рушили бандерівські похідні групи створювати гнізда боротьби за звільнення України від фашистських орд. Така група прибула і в Краснодон. Стахів – напористий і розумний ватажок із цієї групи – поселився серед краснодонців, розшукав спритних смільчаків і створив із них повстанський центр із лозунгом «Україна без Сталіна і Гітлера!» - ось що ми відкрили в Краснодоні» («ЛУ» 5.02.2004). Коли прочитаємо книгу Мінаєва до кінця, то нам відкриються дивні речі. Ми побачимо, що перед нами ніхто інший, як великий брехун і пройдисвіт Остап Бендер. Це він власною персоною здійснив свій другий похід на Україну на початку 90-х років, а в цілому приїздив сюди більше п’ятнадцяти разів. Його тягне до своїх жертв, говорить Мінаєв. Без окулярів видно, що Стахів реалізовував усі вказівки своїх американських покровителів, котрі всіма силами хочуть викорінити з нашої пам’яті такий патріотичний рух молоді, як молодогвардійців, космодем’янських, матросових й інших. Та їхня затія не пройшла. Народ розібрався, хто такий насправді Євген Стахів, в які тенета заманює він нашу молодь, а хто такі Герої Краснодону. Але вороги не вгамовуються. Через радіо, телебачення і пресу вони настирливо проникають у нашу свідомість, прагнучи зламати орієнтацію людей, особливо молодого покоління, на радянські цінності, які завжди були морально чистими і людяними. Любі вороженьки нав’язують нам відвертий секс, наркоманію й інший західний дурман, щоб ми скоріше забули про подвиг свого народу у роки Великої Вітчизняної війни. Не вийде, кажуть люди, а зрадникам – ганьба і прокляття.. Щоб очистити від наклепів репутацію «Молодої гвардії», автор хоче встановити, з якою метою Америка і Захід зациклились на «Молодій гвардії», хто конкретно розпускає слухи про Олега Кошового, молодогвардійців і Фадеєва, з якою метою все це робиться і хто стоїть за цією брехнею.
Євгеній Стахів – фальшивий герой підпілля
Спочатку надамо слово «відважному підпільнику» «Молодої гвардії», Євгену Стахіву. «Я був в Донбасі з лютого 1942 – го до літа 1943 – го. Там я організував українське національне підпілля під синьо-жовтим прапором. Я мав там свої дільниці від заходу до сходу, в Славянську, Краматорську, Константинівці, Горловці, Ясиноватій, Волновасі і Маріуполі, а також в Червоноармійську на заході, і до Ворошиловграду (Луганську) на півдні. Випадково один із наших молодих хлопців, Володька Козельський… він їздив зі мною із Маріуполя в Горлівку, де у мене був великий чемодан антинімецької і антирадянської літератури, на велосипеді. Я йому цей чемодан відав, щоб він відвіз його в Маріуполь. Він почав працювати в Сталіно в підпіллі, Він їздив на велосипеді аж до Луганська, а повернувшись, сказав мені, що зустрів випадково хлопців, які переписували знаки на німецьких машинах (німецькі дивізії мали свої знаки). У нього відбулася з ними розмова. Він сказав мені, що вони добрі люди. Я його запитав, для кого вони це роблять, може для рад і порадив не мати з ними справу, навіщо нам мати лишні клопоти. Я догадався, що біля Луганська діяла якась шпигунська група. Більше контактів з «Молодою гвардією» я не мав. Після війни я емігрував в Америку. Приблизно в 1953 році в Нью-Йорку, поруч з будинком, де я жив були два маленьких кінотеатри, які показували радянські фільми». Там Стахів побачив кінофільм «Молода гвардія» і своє прізвище в ньому, як зрадника, що здав молодогвардійців німцям. . Якщо ми уважно прочитаємо цю невеличку сповідь, викладену у брехливій книзі Стахова «Крізь тюрми, підпілля і кордони», Київ 1995 рік, то у нас з’явиться до нього безліч зауважень. По-перше, Стахів не міг так часто їздити на велосипеді з великим чемоданом анти гітлерівської літератури, бо його давно спіймали б і хлопнули, як муху. Це суцільна брехня. У військовий час об’їздити весь південь з чемоданом ворожих для німців книг, та ще під самісіньким їх носом – це казочка для дурнів. Таку єресь і сам Бендер не видумає. По-друге. Підпільну організацію «Молода гвардія» він називає «шпигунська група», словами фашистів. Це їх жаргон для наших героїв. І по – третє. «Патріот» Стахів утік в Америку не після війни, як вихваляється, а втік разом зі своїми поплічниками в кінці 1943 року, коли наші війська почали громити фашистів в Донецьку, Краснодоні, Дніпропетровську й інших південних районах. Так що Олександр Фадєєв нічого не вигадав, а писав правду. І ще: Стахів наказує своєму підлеглому не мати з ними справу, бо вони працюють на ради, тобто, на радянську владу. І останнє. Стахів ні в яких тюрмах не сидів, ніколи не був у підпіллі, а кордони пересікав відкрито с німецьким посвідченнями в руках. То все його вигадки. Давайте ще послухаємо «відважного» Стахіва: «Якось у вечері прийшли ми до шевця за уніформою, я думаю, що це було в останні дні серпня або перші дні вересня 1943. Наші хлопці повинні були ліквідувати одного зрадника поліцая, який робив вигляд, що працює на нас, а фактично допомагав німцям». По-перше. Що це за підпільна організація УПА, коли її члени відкрито шили і носили військову форму? Коли їздили з німецькими довідками, що вони дійсно їхні найманці? Значить, бандерівці співробітничали з фашистами і виконували всі їх вказівки. По-друге. Члени УПА ніколи не ліквідовували поліцаїв, вони самі були поліцаями. Свідчення Стахіва шиті білими нитками, вони повністю видають «героя». Слова «шпигунство» «підпільник», «агент», «інформатор» «радянський» Стахів говорить часто. Послухаємо його далі: «Якось наші хлопці нарвались у Ворошиловграді на молодих людей, які займалися шпіонажем. Потім вже ми взнали, що до цього Шевцову перекинули сюди з рацією, щоб передавала інформацію про рух німецьких військ. Сама вона, зрозуміло, нічого не бачила. Мала декілька хлопців, які приносили їй новини. Вони вивчали знаки на автомобілях (наприклад, медвежі, жаби, ключ), розповідали про це Шевцовій, а вона передавала, що ось появились у Ворошиловграді автомобілі з такими малюнками». Не важко помітити, що перед нами професійний розвідник, що пройшов «вишкіл» у шпигунській школі абверу, який має досвід і майже у відкриту працює з німцями. Жаргон «шпіонаж» притаманний фашистським спецслужбам. Комсомольці такою мовою не розмовляли. Легко замітити, що цей розвідник і диверсант систематично стежить за «роботою» комсомольців з «Молодої гвардії». Про всі їх наміри доповідає своїм командирам. Він і прізвища підпільників знає, мабуть знав і всю структуру «Молодої гвардії». Тому, немає сумніву, що Фадєєв не міг помилитися, назвавши Євгена Стахіва - Євгеном Стаховичем - провокатором. Письменник писав правду, причому, по гарячим слідам. Наведемо ще одне зізнання Стахіва: «Мої хлопці мали розмову з інформатором Шевцовою (Пізніше він назве її підпільницею). Вони зразу зрозуміли, що це якась підпільна група, однак зовсім не політична. Ми стали переконувати у важливості нашої боротьбі. Пізніше вони згодилися з нами і писали на своїх листівках: «Смерть Гітлеру! Смерть Сталіну! Радянська влада – без більшовиків!».Приписати такі лозунги молодогвардійцям може лише замаскований ворог, або хвора на голову людина. Не випадково Стахів знав, що Шевцова працює інформатором у підпільній групі. Знав й інші прізвища молодих підпільників. Нам невідомо, чи живий ще Євген Стахів, чи відав дияволу душу, адже він 1918 року народження. Значить, на сьогоднішній день йому 94 роки. Але коли зважити, що фашистському найманцю Івану Дем’янюку, якого німці судили за розстріли євреїв і радянських людей, який недавно пішов у безодню, стільки ж саме, то Євгена Стахіва, мабуть, хоронити ще зарано. Палачі живуть довго, вони загартовані горілкою і людськими смертями. Це лише їхні жертви прожили по 17-20 років. Олег Кошовий – справжній герой краснодонського підпілля
Писати портрет Олега Кошового вкрай важко. Дуже шкода молодої людини, яка загинула у 17 років. Життя тільки розпочиналося, стільки було надій і сподівань, а лютий фашизм своїм пострілом обірвав його. Олег Васильович Кошовий народився 8 червня 1926 року в місті Прилуки Чернігівської області. Скоро сім’я переїхала в Полтаву, а потім в Ржищев, де пройшли шкільні роки героя. В 1940 році Кошові переїхали в місто Краснодон. В школі № 1 імені Горького, де вчився Олег, він познайомився з майбутніми молодогвардійцями – Валерією Борц, Георгієм Арутюнанцем, Іваном Земнуховим, вони стали його близьким друзями. Коли розпочалася війна, Олегу йшов шістнадцятий рік. В березні 1942 року його прийняли в комсомол. А в серпні 1942 року в Краснодоні нелегально стали створюватися антифашистські групи з числа активних комсомольців і молоді. Одну з таких груп очолив Олег. В кінці вересня зародилася підпільна комсомольська організація «Молода гвардія». Для її керівництва був створений штаб, в його склад увійшов і Олег Кошовий. Є багато версій, хто був засновником «Молодої гвардії». У своїх спогадах Іван Туркевич писав, що організація почалась створюватись в серпні 1942 року, після того як фашисти розстріляли 30 краснодонських гірників. Організатором і керівником організації був Віктор Третьякевич, а комісаром – Олег Кошовий. З легкої руки Олександра Фадєєва Третьякевич не тільки був відсунутий у сторону, але й взагалі випав із числа молодогвардійців. В червні 1942-го Олег евакуювався, але далеко від’їхати йому не пощастило, тому повернувся в Краснодон, де вже наводили порядки фашисти: розстріли, арешти, катування. Штаб-квартирою підпільників стала мазанка Третьякевичів. Олег Кошовий приймав участь у багатьох бойових операціях: поширенні листівок, знищені німецьких автомобілів, добуванні зброї, підпалі скирд хліба, призначеного для відправки в Німеччину. Здійснював зв’язок з групами і від імені штабу давав їм доручення. На початку січня 1943 року в Краснодоні почались арешти. Штаб дав розпорядження усім молодогвардійцям залишити місто, і малими групами добиратися до лінії фронту. Разом з Ніною і Ольгою Іванцовими, Валерією Борц, Сергієм Тюленіним Олег спробував перейти лінію фронту, але цього не вдалося зробити: його затримала польова жандармерія... При обшуку у нього знайшли печатку «Молодої гвардії» і декілька чистих бланків комсомольських квитків. На допитах Олег тримався мужньо. Хоча його били і мучили довго.. Від пережитого шістнадцятилітній комісар посивів весь. А 9 лютого 1943 року фашистські палачі розстріляли Олега у лісі. Після звільнення Ровеньків, Олег був похоронений в братній могилі жертв фашизму в центрі міста, в сквері імені «Молодої гвардії». Про те, що Олег Кошовий був комісаром «Молодої гвардії», підтверджують залишені в живих молодогвардійці Валерія Борц і Ольга Іванцова. Вони писали, що «Кожен, хто вступав в ряди підпільників, зобов’язаний був прийняти присягу на вірність Батьківщині. Текст присяги був складений комісаром «Молодої гвардії» Олегом Кошовим». Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 вересня 1943 року підпільнику комсомольської організації «Молода гвардія» Олегу Кошовому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Батьківщини не забула свого героя. Світла пам'ять про нього буде навічно зберігатися в наших серцях. Ось такі думки виникли у мене під час читання цієї важкої книги. Використані джерела: Сайт:»Журнал саміздат»: В.П. Мінаєв. «Молода гвардія: знову зрада; Олег Кошовий – Вікіпедія; сайт - біографія Кошового. Сергій Цьолух, , Дитя війни
Евгений
22.03.12 20:12
На одном из снимков, посвящённых Василию Ивановичу Левашову, изображены три молодых лейтенанта. Снимок периода обучения на курсах в Ленинграде. Справа налево: Василий Левашов, Иван Сидоренко и Николай Стасенко. Они дружили очень много лет. А вот ещё снимок, сделанный в начале 80-х годов. http://shot.qip.ru/005zup-200alk9/ На нём Василий Иванович с моим отцом - Стасенко Николаем Гавриловичем.
Спасибо создателям сайта! Очень обрадовалась рассказу о Григории Тепцове "Это было в Кардымове". В нашей семье хранится реликвия военных лет - портрет моего деда Буганова Сергея Сидоровича. Так вот, написан он был именно Григорием Тепцовым 3 сентября 1945 года на Дальнем Востоке. Рассказывли, что он отправляясь на фронт дал клятву не прикасаться к карандашу и кисти до Победы и его однополчане даже не знали о таланте Григория. Однако их очень удивило, когда уже накануне капитуляции японских войск, в одном из боев Григорий рискуя жизнью, выносил из какого-то помещения бумагу и простые карандаши. Как оказалось, он уже готовился писать портреты своих однополчан... Для связи оставляю свой эл.адрес: vais333@rambler.ru Р.S. Я преподаю историю и обязательно по-рекомендую этот сайт своим студентам.
Виктория
06.03.12 21:03
Спасибо! Спасибо создателям, за память о наших родственниках. И огромная просьба, если тут есть родственники Александры и Василия Бондаревых отозовитесь ! Буду рада общению! Это мои двоюродные бабушка и дедушка. Для связи оставляю майл: viki_leonova@mail.ru
Добрый день! Огромное спасибо за прекрасный сайт! Вот уже две недели изучаю документы, порой от ужаса волосы на голове шевелятся.
len-grigoreva
23.02.12 10:44
Добрый день. Подскажите пожалуйста из какого источника известно, что памятник воинам Уральского Добровольческого Танкового корпуса был открыт 23 февраля, а не 22 как написано в большинстве источников и в частнойсти в Уральской исторической энциклопедии и энциклопедии города Екатеринбурга. Мой адрес len-grigoreva@yandex.ru
анюта
16.02.12 15:44
очень хороший сайт отличный сайт!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
лена
16.02.12 15:44
Шикарный сайт. Интересный. Очень поноавилось)))
Руслан
16.02.12 15:44
Мне понравился этот сайт Он очень интересный
влад
16.02.12 15:44
мне очень понравился
руслана
16.02.12 15:44
спасибо за сайт очень хороший мне очень понравился
огромное спасибо за сайт. вы делаете великое дело. не думаю, что нынешним детям было бы неинтересно знать о молодогвардейцах, пионерах -героях- было бы. просто тема войны и подвига не так популярна что ли... использовала материалы сайта для работы с современными учениками. хочу отпечатать стенд, выполнить презентации...было бы здорово, если бы можно было закачивать книги, статьи и рассказы на электронную книгу. всех вам благ!
Игорь
22.01.12 21:09
Добрый вечер. Огромная благодарность всем кто делает подобные вещи. Прошу Вас помочь найти мои корни. Знаю что мой дедушка родился в городе Краснодоне в 1924 году. Жил он на против дома Олега Кошевого. Сам он в Молодой гвардии не был воевал в другом месте, но у него был двоюродный брат который был в Молодой Гвардии. Зовут его Голоскоков Виктор Михайлович. Дедуля когда был жив не очень любил рассказывать о своих родственниках и о своем прошлом. Если есть хоть какая нибудь информация о моих родственниках буду рад любой информации. Для удобства прошу связаться со мной по почте yakushev.krasnodar@yandex.ru
Анна
07.12.11 02:44
прекрасный сайт, не могу с него "вылезти" уже несколько дней...
книгу Фадеева прочитала впервые в 8 лет..раз 15 перечитывала. почему-то особенно часто возвращаюсь к последним страницам, хоть они самые больные и тяжелые. но хоть так представить величину совершенного этими детьми подвига. прочитав документальные свидетельства, приводимые на сайте, ИМХО, считаю молодогвардейцев и Зою Космодемьянскую святыми мучениками. к сожалению, вынуждена констатировать, что сейчас никто не пойдет на подобные пытки и страдания за Россию. отчасти потому, что книгу исключили из школьной программы! еще раз спасибо за сайт! все же в Интернете не один только мусор есть.
•
У нас сейчас молодежь очень комфортно живет,чтобы отдать жизнь за идею.Идей-то нет... Все продается и покупается. 09.12.11 03:59
любовь
•
ну не все же такие.. вот здесь ведь тоже молодежь пишет. у кого-то даже свои кумиры среди молодогвардейцев есть, любимцы. одна девушка писала на форуме, что в детстве в больнице специально молча сносила уколы и другие процедуры, пытаясь хоть чем-то походить на любимых героев. (хотя смысл книги, конечно, не только в терпении физических страданий) 10.12.11 01:00
Анна
•
Я на этом сайте черпаю силы,когда совсем хреново или что-то болит.Уколы-помню по 6 штук кололи против воспаления.Но это не сравнить с муками ребят в Краснодоне.Все они умерли за идею,а сейчас таких идей нет.Все капризные и избалованные.Дай бог-никому не испытать мук молодогвардейцев.Хотелось бы оказаться в их городе и просто постоять у могилы... 12.12.11 21:56
любовь
•
я с вами полностью согласна, сейчас никто на такое не пойдет, не то что за идею, а даже ради близких людей... просто хотела сказать, раз существует такой сайт и люди пишут здесь искренне, значит, не совсем еще мы безнадежны. извините если что не так пишу, для меня, как и для вас, такие сайты как отдушина в потемках нашей жизни. и сама хотела бы на могиле ребят побывать, для меня это примерно как святым поклониться...сказать спасибо за их подвиг.. 16.12.11 14:14
Анна
•
Неплохая идея-причислить всех погибших молодогвардейцев к лику святых.Наша Православная церковь должна этому посодействовать.Таких ребят не будет в нашей Росии никогда.Хотя,и войны такой не будет.В 21 ВЕКЕ ВСЕ РЕШИТ ОДНА КНОПКА ЯДЕРНОГО ЧЕМОДАНА.Не дай Бог! 18.12.11 12:43
любовь
хочется узнать-существуют ли фото пионерского приветствия В.Щербицкого в Краснодоне в 1982г.
dantevictim
15.12.11 01:21
здравствуйте... огромная благодарность вам за этот сайт... он прекрасен... и хотелось бы поделиться своим творчеством о молодой гвардии.. http://stihi.ru/2011/12/13/4417
Здравствуйте! Благодарю Вас за информацию, которую прочитала на сайте. Обращаюсь ко всем москвичам и жителям Московской области! Приведите , пожалуйста, в порядок могилу Георгия Арутунянца! Посмотрите в каком она состоянии. Сердце кровью обливается... Увы...сама не бываю в Москве...
•
Где и на каком кладбище похоронен Георгий Арутюнянц?Я живу в Москве и могу приехать к нему на могилу. 02.10.11 15:56
любовь
•
на Новодевичьем 12.11.11 00:46
лена
Виктория
31.10.11 15:13
Большое спасибо, снова, спустя 21 год побывала в музее. Татяьна Федоровна, Вы золотой человек, Вы делаете большое дело. А почему нет официального сайта нашей школы, как других школ, есть только сайт музея и все...
виктория
31.10.11 15:13
Еще у меня пожелание, чтоб фильм или фото нам показали, обзор нашего музея, уж очень хочется вернуться в детство
Мария
29.10.11 23:55
Большое спасибо и низкий поклон вам за то, что вы делаете. Мы все должны всегда помнить о них...Если каждый из нас, живущих сейчас, будет хоть иногда думать о тех, благодаря кому мы живем и какой ценой заслужена победа, то мир станет лучше просто, потому что не имеем мы право растрачивать впустую наши жизни.
евгений
12.10.11 18:49
честь и вечная слава всем погибшим за родину. спасибо за сайт.
deamon
12.10.11 18:49
Огромное спасибо за то, что прославляете подвиг наших земляков!!!
После прочтения материалов этого сайта понимаешь,как быстротечна наша жизнь во всем ее благополучии.К сожалению, можно с уверенностью сказать,что второй такой организации в наше время не будет.У нашей молодежи нет той идеологической основы и стойкости,веры в светлые идеалы.Светлая память всем молодогвардейцам!По возрасту все они старше моей мамы,а ей 73 года...
Огромное спасибо за информацию.Дмитрий,вы сделали невозможное.Собрать такую информацию-это подвиг.Но как же жалко тех ребят.В наш век их ровесники живут,учатся,любят,а они...Вечная им память!
Елена Тимофеева
29.09.11 12:33
Благодарю вас за создание замечательного сайта! В наши дни, когда понятие "Родина" извращено и стёрто, когда молодое поколение растёт в чуждой нам культуре и которому прививаются чуждые нам ценности, особенно нужна и важна ваша работа! Чувство огромной гордости за свой народ и отчизну и глубокой благодарности за богатейший материал, представленный на сайте! Спасибо!
Здравствуйте! Хотелось бы узнать о членах подполья? Узнала, что мой прадед Перцев Никита Петрович был вместе с молодогвардейцами брошен в шурф шахты "Богдан", раньше в музее г.Ровеньки были фотографии и данные,сейчас нет Может у Вас есть какие-либо сведения, помогите найти? Елена
Спасибо за этот сайт! Слава героям, спасшим народ и страну!!! Хоть и порушили ее все-таки ироды, но... мы явили истории пример лучшей жизни. Может, он пригодится будущим борцам с угнетателями и хищниками.
