"Посьолок Суровикіно і залізнична станція тієї ж назви розкинулись на рівному місці в степу. Вулицями котилися хмари пилу, і колона полонених вкрилася густим сірим, наче попіл, шаром. Конвоїри, лаючись, підганяли колону, щедро орудуючи направо й наліво прикладами. За полотном залізниці і невеличкими станційними будиночками, безформною громадою здіймався елеватор. Відступаючі радянські війська його підпалили... По команді конвоїрів полонені попрямували через полотно. Німці встигли відновити лише одну головну залізничну лінію, а на запасних ще виднілися сліди недавніх боїв. Купи напівзгорілого зерна валялися у приміщенні. Кожній групі полонених давали не більше чверті години на розшуки харчів. Туркенич, Лагутін, Тимофій перерили кілька невеликих куп чорної пшениці, намагаючись знайти зерна, які б можна було їсти. Цього разу їм пощастило: кожний назбирав по дві-три пригорщі хоч і попсованого, але все ж придатного для їжі зерна." (Книга "Іван Туркенич", Київ 1963)
Андрей
14.05.14 01:43
Здравствуйте. Будут ли проходить торжества по случаю 70-летия музея "Молодая гвардия" в г.Краснодоне? И кто приглашен? Спасибо.
Здравствуйте! а можно как нибудь скачать "Молодую гвардию" все книги и на украинском тоже, одним архивом... ну или сразу в fb2 пытался найти на украинском, то ли не так ищу, то ли что... а в html кусочками по главам неудобно читать... Спасибо
К вам обращается сын участника и инвалида 2ой группы ВОВ Султангазиева Капара 1918 года рождения, житель села Кок-Сай, Тонского района Иссык-Кульского области Кыргызской Республики. Мой отец во время ВОВ служил командиром орудия в западном фронте, 49 армии , 338 стрелковой дивизии, 910 артиллерии полка (копия справка центрального архива от13 июля 2010года №3/77459 (№021471). Как и все однополчане он защищал Москву от немецких врагов. Недавно в начале декабря 2013г. когда Мэр города Москвы поздравлял ветеранов защитников Москвы, отец вспоминал и гордился, что он тоже защищал г. Москву. Мы посмотрели в карту в книге «Воспоминание Маршала Жукова» и там действительно указаны места, где служил отец. Для отца в старости лет будет честью оказаться в списке защитников г. Москвы. Мы обращаемся к Вам с убедительной просьбой оказать содействия и включить моего отца Султангазиева Капара в Список защитников города Москвы. Надеемся на положительный ответ и заранее благодарны, Султангазиев Алманбет
Добрый вечер! Моя бабушка - Ядвига Масальская(Шесткова сейчас) живет в г.Новосибирске. И книга "Люди легенд" у нее есть. Моя мама родилась в Россонах в 1943 году....Храним память и почитаем Петра Мироновича. Я- внучка Ядвиги Иосифовны,тел. 8 919 396 4806
Читаю ваш сайт с 2008 года, а вот зарегистрировалась вчера! Очень-очень понравился весь материал! Дмитрий, Вам огромное спасибо за такую интересную информацию. Мне кажется, что настает такое время, когда герои МГ становятся вновь популярны и к их подвигу возвращается сама жизнь!"Истина - она, как пуля у выстрела, так проста и немыслима!"
Дмитрий С
15.12.13 01:15
Добрый вечер!Живу в Краснодарском крае Россия.Не давно узнал от своей бабушке,что Н.А. Кедышко,мне и моей бабушке приходиться родственником.Услышал от нее историю про его сестру и его самого.Зашел в интернет нашел и правду сошлось слово в слово.Ей про Н.А.Кедышко рассказывал её папа ещё давно и вот буквально год назад она рассказала все мне и попросила найти больше информации,возможных родственников,которые остались у Н.А.Кедышко в Минске.Она рассказывала,что они переехали в Россию давно,и ее отец являлся братом Н.А. Кедышко.После переезда они потеряли все контакты с родственниками в Минске,то есть с Н.А.Кедышко.Из-за чего переехали отец ей не рассказывал,это была тайна его с ним тайна.Если кто-то может помогите отыскать родственником Н.АКедышко,выйти на них.СПС за внимание!
Выход на меня ссылка моей страницы Вконтакте http://vk.com/povelites мой номер тел. 8952 827 94 54
Яна
10.12.13 20:53
Спасибо!
Микола
07.12.13 01:47
"Костров швидко підійшов до Туркенича і, не запитуючи, також почав вдивлятися у дальні хутори. Дивився він недовго, бойовий досвід досвід офіцера визначив його подальші дії. - Батарея до бою! - почулася голосна, чітка команда.
Микола
07.12.13 01:47
Разом з наводчиком Туркенич навів гармату на ворога і схилився над панорамою." Із книги "Іван Туркенич", Видавництво ЦК ЛКСМУ "Молодь" Київ 1963
Низкий поклон за проделанную работу, такую нужную и значимую для потомков. Попала на Ваш сайт в связи с поиском следов дедушки Мартюхина Ивана Степановича 1904 года рождения, пропавшего без вести на фронте сентябре 1942 года. Он был призван Славяносербским РВК 15.10.1941 года и направлен в истребительный батальон. Больше ничего не известно. Какому воинскому подразделению был придан этот батальон тоже неизвестно. Мои поиски следов дедушки пока зашли в тупик, однако, я ознакомилась с ситуацией, сложившейся на Луганщине в период оккупации. На оккупированной территории у дедушки оставалась многодетная семья, в том числе и мой папа Мартюхин Леонид Иванович 1926 года рождения. Больно и страшно читать документальные свидетельства тех лет и тем величественнее каждодневный подвиг луганчан. После снятия оккупации папу призвали в действующую армию, окончание войны он встретил в Чехословакии.
Здравствуйте! Мне довелось побывать в Краснодоне ещё будучи школьницей (по-моему, в 1974-м году на осенних каникулах). Увиденное потрясло и запомнилось на всю жизнь. В память особенно врезались строки стихотворения - от имени матери. Помню несколько строк "... из беды тебя я выручу, прилечу орлицей быстрою. Отзовись, моя кровиночка, маленький, единственный..." Не помню автора, и найти эти стихи не могу уже много лет. Они были где-то в экспозиции музея. Может,можно узнать автора? Заранее признательна, Михайлова Светлана Александровна. Санкт-Петербург.
•
Это строки из поэмы Р. Рождественского "Реквием" 01.12.13 23:56
гость
Алексею Александровичу Меняйлову хотелось бы "растечься мыслью по древу" с кем-нибудь из научных сотрудников или с директором музея Молодой Гвардии в Краснодоне. Если просто так поехать в Краснодон, то скорее всего нарвешься на хамство, но если кто-нибудь из сотрудников музея прежде посмотрит две серии нашего проекта "Шамано-жреческий аспект Молодой Гвардии (Краснодон)", то появляется вероятность совместной плодотворной работы. Остается каким-то образом сделать так, чтобы кто-нибудь из сотрудников музея Молодой Гвардии наши ролики посмотрел.
Просим жителей Краснодона и окрестностей, кто бывает в Краснодоне, зайти в музей и сообщить о наших фильмах. Может кто-нибудь найдет оригинальный способ как этого достичь?
Здравствуйте! Я администратор сайта Девушки за Зою Космодемьянскую http://devushkizazou.ucoz.ru/ Очень понравился Ваш сайт и хотелось бы предложить сотрудничество по обмену ссылками. Наш сайт создавался с целью познакомить людей с Зоей Космодемьянской, рассказать о ее подвиге, а так же подвигах героев Великой Отечественной войны. Надеюсь на наше сотрудничество!
лариса
23.11.13 01:42
Спасибо большое автору сайта!! Благодаря ему нашла документ, где описывается насильственная смерть от рук карателей моих бабушки и тети!! Еще раз большое человеческое спасибо! Буду искать в продаже книгу "Трагедия Белорусских деревень"!
Добавьте памятник Т34 у Сталинградского тракторного завода (там сражались защитники Сталинграда и дивизия генерала Жолудева). Ну и стену Родимцева тоже можно добавить, это памятник сделанный солдатами, вручную.
Здравствуйте, помогите пожалуйста найти место захоронения моего деда. Сибагатуллин Мингалим Сибагатуллович 1902 года рождения .место рождения село Салдакаево. красноармеец. погиб 27/7/1944года Витебская область село Шалуни(Шамуки)
добрый вечер! В архиве родителей была обнаружена книга под названием "Герои Краснодона", издательство ЦК ВЛКОМ "Молодая Гвардия" 1943 год выпуска. У кого есть интерес к данному изданию, присылайте вопросы на почту ggo011082ssn@i.ua
•
Добрый день, уважаемый автор сообщения! Мое имя Бураковская Аэлита Викторовна. Я родилась и выросла в Краснодоне, Мой отец Виктор Бураковский на заре создания музея "Молодая Гвардия" был его руководителем, очень ревностно и трепетно относился к подвигу наших героев, к их истории. В память о нем мне бы очень хотелось продолжить его работу. Если это возможно - передайте мне эту книгу. Я готова заплатить разумную цену. Обязуюсь сделать все возможное, чтобы все материалы книги были доступны на сайте, у меня есть для этого все возможности. С уважением, А.Бураковская. email: alya_lug@rambler.ru 11.07.13 01:39
alya_lug
•
Аэлита Викторовна, среди руководителей музея никогда не было человека, с фамилией как у вашего отца. Возможно вы что-то перепутали? 16.08.13 20:43
Игорь Чередниченко
Пожалуйста, сделайте так, чтобы про Молодогвардейцев можно было читать и по английски. Очень хочу, чтобы зять и свекровь знали о них и помнили через что прошёл наш нароод.
алексей
23.06.13 00:16
"Памятник воинам-саперам "Взрыв"... оригинальный танк "добросовестные потомки" пару лет назад демонтировали и продали...
ЛЛГ
23.06.13 00:16
Спасибо з правду!
Павел
16.06.13 23:07
Спасибо!
Алина из Питера
16.06.13 23:07
Уважаемые господа! Муса Джалиль не был руководителем подпольной организации, не надо приписывать ему чужие подвиги. Лучше воздайте наконец должное настоящему руководителю, молодому советскому офицеру Гайнану Курмашеву (Григорию Курмашеву, как он себя называл), а то просто стыд один-бесконечно пиарят одного Джалиля, а 10 казненных с ним героев до сих пор практически остаются "формально реабилитированными". И легион перешел на сторону партизан не под Гомелем, а под Витебском, разница в 6 часов езды все-таки. Надо помнить всех героев, не только тех, кто подходит по биографии и т.д.
В разделе города-Героя Волгограда (Сталинграда) нет памятников советских времён: обелиска 64-й армии на Лысой горе, и мемориала "Остров Людникова", а также площади Чекистов. Все они были созданы в СССР
Здравствуйте! я из Казахстана... В детстве (в 90-е) прочитала "Молодую гвардию" ... настолько сильны были впечатления после прочтения романа, что всегда искала дополнительный материал, особенно об Иване Земнухове... сегодня "наткнулась" на Ваш сайт... Сижу, реву, просматривая фотографии, читая записки ребят, документы... страшно, больно... иии, хочу присоединиться к словам Наталии "Здравствуйте. Спасибо Вам за Ваш кропотливый труд. Низкий поклон"... потому что нельзя забывать... они были... о них нужно помнить...
также мне интересно, проводятся ли сейчас экскурсии по тем местам?
Наталия
11.04.13 01:48
Здравствуйте. Спасибо Вам за Ваш кропотливый труд. Низкий поклон.
наталья
03.04.13 00:14
Здравствуйте.не поможете ли установить контакт с детьми Ариадны Ивановны Казей Их разыскивает сын женщины с которой они воевали ответьте пожалуста naymenkonn@yandex.ru
Наталья
21.03.13 00:46
Здравствуйте, обращается к вам методист Станично-Луганской районной библиотеки Луганской области. Дело в том, что у вас на сайте неправильно написано отечество нашего героя-земляка Букава Ивана Прокофьевича. У вас написано - Хтрокофьевич.
Добрый вечер! Огромное Вам спасибо за память о Великой Отечественной войне, о подвиге молодогвардейцев.
михаил
19.02.13 15:12
кто подскажет что за "арматура" на стеле монумента героическим защитникам Ленинграда. и была ли на ней когда-нибудь звезда. мне всегда казалось что была а на фотках ее нет)))
Мої 18-20річні діти разом з приятелями подивились фільм "Молода гвардія". Терер підуть на вистаку. Для них це стало відкриттям. Цілий вечір розмовлями про те, що зарах немає такої батьківщини, за яку людина ладна віддати життя, а спекулятивний люд не є Народом з великої літери. Тим не менш, вони дещо зрозуміли (і відчули), в чому правда, і що перетворює буття людини на осмислене життя. Дякую вам за сайт, який знайшли мої діти (хоча вже й не зовсім діти). Ми так потрібні одне одному, чому ми не разом?
В Луганске был снят полнометражный анимационный фильм НАШИ о молодогвардейцах. Если это интересно литературный вариант сценария здесь:http://www.proza.ru/2013/01/20/1317, мультфильм:http://myvi.ru/ru/videodetail.aspx?video=fdbec13f3cee47faa9176a10e78c33a5&ap=1 это в яндекс видео. С уважением, автор сценария Олег Щербаков. Моя почта: sherbakov1963@inbox.ru
Пётр Эдус
26.01.13 17:48
Какя дата считается днем гибели Молодой гвардии?
•
Здравствуйте! Я племянник молодогвардейца Юрия Виценовского. Молодогвардейцев казнили не всех сразу, а группами в разные дни. Первую партию сбросили в шурф краснодонской шахты №5 17 января 1943 г., вторую, самую большую, в которой в одной связке столкнули в тот же шурф дядю с Сергеем Тюлениным,- 31 января, а Олега Кошевого, Любу Шевцову и ещё несколько человек расстреляли в Ровеньках 9 февраля. 19.02.13 15:12
Владимир Резцов
Наклепники рушили в похід Я прочитав цікаву книгу, яке не дає мені спокійно спати, та й жити, якщо говорити чесно, стільки в ній сурової правди життя. Називається вона «В.П. Минаев. «Молодая гвардия»: опять предательство». По суті, це історія нашою могутньої, прекрасної Батьківщини – Радянського Союзу, який, завдяки таким вірним і відважним синам і дочкам, як молодогвардійці, розгромив проклятий фашизм і не дав йому панувати у світі. Книга - то історія антифашистського спротиву в Україні, що набирав сили в роки фашистської окупації. Вона присвячена героїчній боротьбі Краснодонської підпільної організації «Молода гвардія» проти озвірілої чуми ХХ століття - фашизму і його прихвоснів – бандерівців. По ній можна встановити картину історичної справедливості: боротьбу донецького підпілля з лютим ворогом - фашизмом. Автор переконливо показує, що не вояки УПА, не бандерівці виграли війну, а радянські люди, відважні бійці Червоної Армії на чолі з командирами, патріотами своєї батьківщини. А ще по ній можна розібратися з образом ватажка «Молодої гвардії» Олега Кошового, якого вороги України, бувші німецькі запроданці, всіма силами намагаються спаплюжити. Цього їм зробити не вдасться, народ не дозволить, а за брехню – прокляне на віки вічні. Дуже шкода, що викорчовувачі людської пам’яті так знахабніло накинулись на краснодонську «Молоду гвардію» і його світлого ватажка Олега Кошового. Чорної фарби для цього у них вистачає. Провокатори запустили міф, буцім-то Олег не загинув, а втік до Америки, де живе і здравствує по сьогодні. Кошовий не герой, твердять вони, а зрадник. Герої, це ми – вояки УПА і «вірні сини і дочки» Степана Бандери. У 1987 році на радіостанції «Голос Америки» наклепники навіть поставили під сумнів саме існування підпільної організації «Молода гвардія». А про Кошового почали говорити, як про зрадника і запроданця , який здав своїх товаришів німцям, а сам утік за кордон. Тому, потрібно переглянути всю радянську ідеологію на «Молоду гвардію» і її бійців - комсомольців. Більше того, чорносотенці твердять, що міф про «Молоду гвардію» придумали в краснодонській поліції і на цю вудку клюнув письменник О. Фадєєв. Інші чернителі говорять, що «Молода гвардія була не комсомольсько - радянська, а націоналістичною, бандерівською організацією, якою керував «вірний син українського народу» Євгеній Стахів. Така фальшивка була пущена «Літературною Україною», де Володимир Покотило писав: «А правда була така. У перші дні німецької окупації на південні території України рушили бандерівські похідні групи створювати гнізда боротьби за звільнення України від фашистських орд. Така група прибула і в Краснодон. Стахів – напористий і розумний ватажок із цієї групи – поселився серед краснодонців, розшукав спритних смільчаків і створив із них повстанський центр із лозунгом «Україна без Сталіна і Гітлера!» - ось що ми відкрили в Краснодоні» («ЛУ» 5.02.2004). Коли прочитаємо книгу Мінаєва до кінця, то відкриються дивні речі. Ми починаємо розуміти, що перед нами ніхто інший, як великий комбінатор Остап Бендер, а ще замаскований, хитрий, підлий, витончений зрадник, який погубив «Молоду гвардію». Це він власною персоною здійснив свій другий похід на Україну на початку 90-х років, а в цілому приїздив до нас більше п’ятнадцяти разів. Бандерівець Стахів реалізовував всі вказівки своїх американських покровителів, котрі всіма силами намагалися викорінити з нашої свідомості таких патріотів, як молодогвардійців, космодем’янських, матросових й інших. Але їхня затія не пройшла. Народ наш розібрався, хто такий насправді Євген Стахів: зрадник і вбивця наших славних синів і дочок, а з Олегом Кошевим у нашого народу - зв’язки вічні. Він справжній Герой, причому – на віки вічні. Значить, поїздки зрадника Стахіва по «бойовим місцям» його ганебної слави - буденне явище наших днів, яке передає масштаби багатогранної психологічної війни західних спецслужб проти наших цінностей, нашої духовності, проти світлої пам’яті дорогих нам людей. Через радіо, телебачення і пресу вороги України настирливо проникають у нашу свідомість, прагнучи зламати орієнтацію людей, особливо молодого покоління, на радянські цінності, які завжди були морально чистими, людяними і дорогими старшому поколінню. Вороги нав’язують нам відвертий секс, наркоманію й інший західний дурман, щоб наш народ скоріше забув про подвиги в роки Великої Вітчизняної війни. Не вийде, кажуть люди, а зрадникам, запроданцям – ганьба і прокляття. Щоб очистити від наклепів репутацію «Молодої гвардії», ми повинні встановити, з якою метою Америка, Канада і Захід зациклились на «Молодій гвардії», хто конкретно розпускає слухи про Олега Кошевого, молодогвардійців і Фадеєва, з якою метою все це робиться і хто одержує за це гроші.
Євгеній Стахів – зрадник Краснодонського підпілля
Спочатку надамо слово «відважному підпільнику» «Молодої гвардії», бандерівцю Євгену Стахіву. «Я був в Донбасі з лютого 1942-го, до літа 1943 – го. Там я організував українське національне підпілля під синьо-жовтим прапором. Я мав там свої дільниці від заходу до сходу, в Славянську, Краматорську, Константинівці, Горловці, Ясиноватій, Волновасі і Маріуполі, а також в Червоноармійську на заході, і до Ворошиловграду (Луганську) на півдні. Випадково один із наших молодих хлопців, Володька Козельський… він їздив зі мною із Маріуполя в Горлівку, де у мене був великий чемодан антинімецької і антирадянської літератури, на велосипеді. Я йому цей чемодан відав, щоб він відвіз його в Маріуполь. Він почав працювати в Сталіно в підпіллі, Він їздив на велосипеді аж до Луганська, а повернувшись, сказав мені, що зустрів випадково хлопців, які переписували знаки на німецьких машинах (німецькі дивізії мали свої знаки). У нього відбулася з ними розмова. Він сказав мені, що вони добрі люди. Я його запитав, для кого вони це роблять, може для рад і порадив не мати з ними справу, навіщо нам мати лишні клопоти. Я догадався, що біля Луганська діяла якась шпигунська група. Більше контактів з «Молодою гвардією» я не мав. Після війни я емігрував в Америку. Приблизно в 1953 році в Нью-Йорку, поруч з будинком, де я жив були два маленьких кінотеатри, які показували радянські фільми». Там Стахів побачив кінофільм «Молода гвардія» і почув своє ім’я в ньому, як зрадника, що продав молодогвардійців. Ім’я зрадника було Євгеній Стахович. Так назвав запроданця в своєму романі Фадеєв і не помилився. Коли ми уважно прочитаємо невеличку сповідь Євгенія Стахіва, викладену в книзі «Крізь тюрми, підпілля і кордони», то у нас з’явиться до неї чимало зауважень. По-перше, Стахів не міг так часто їздити на велосипеді з великим чемоданом анти гітлерівської літератури, бо його давно спіймали б німці і хлопнули б, як муху. Це суцільна брехня. У військовий час об’їздити весь південь України з чемоданом ворожих фашистам книг, та ще під їх самісіньким носом – це казочка для дурнів. Таку єресь і сам Бендер не придумає. По-друге. Підпільну організацію «Молода гвардія» він називає «шпигунською групою», словами фашистів. Це їх жаргон, призначений для наших героїв. І по – третє. «Патріот» Стахів утік в Америку не після війни, як вихваляється, а втік разом зі всіма фашистами в кінці 1943 році, коли радянські війська почали громити їх у південних районах. Так що Фадєєв зовсім нічого не вигадав, не помилився, а написав правду. Давайте ще послухаємо «відважного підпільника» Стахіва: «Якось у вечері прийшли ми до шевця за уніформою, я думаю, що це було в останні дні серпня або перші дні вересня 1943. Наші хлопці повинні були ліквідувати одного зрадника поліцая, який робив вигляд, що працює на нас, а фактично допомагав німцям». По-перше. Яка це підпільна організація УПА, коли її члени відкрито шили і носили військову форму в Краснодоні при німцях? Значить, бандерівці відкрито співробітничали з фашистами і виконували всі їх вказівки. По-друге. УПА-хівці ніколи не «ліквідовували» поліцаїв, бо самі були поліцаями. Свідчення Стахіва шиті білими нитками, вони повністю видають «героя». Слова «шпигунство» «підпільник», «агент» Стахів говорить часто. Ось послухаємо його. «Якось наші хлопці нарвались у Ворошиловграді на молодих людей, які займалися шпіонажем. Потім вже ми взнали, що до цього Шевцову перекинули сюди з рацією, щоб передавала інформацію про рух німецьких військ. Сама вона, зрозуміло, нічого не бачила. Мала декілька хлопців, які приносили їй новини. Вони вивчали знаки на автомобілях (наприклад, медвежі, жаби, ключі), розповідали про це Шевцовій, а вона передавала, що ось появились у Ворошиловграді автомобілі з такими малюнками». Ми бачимо, що перед нами професійний розвідник, який майже у відкриту працює з німцями. Жаргон «шпіонаж» притаманний як фашистським, так американським і канадським спецслужбам. Комсомольці такою мовою не розмовляли. Не важко помітити, що цей розвідник і диверсант систематично стежить за «роботою» комсомольців з «Молодої гвардії». Про всі їх наміри доповідає своїм наймитам. Він знає прізвища наших підпільників, всю структуру «Молодої гвардії». Тому, немає ніякого сумніву в тому, що Фадєєв не помилився у прізвищі зрадника, назвавши Стаховича (Стахіва) провокатором. Наведемо ще одне зізнання Стахіва про молодогвардійців: «Мої хлопці мали розмову з інформатором Шевцовою ( Пізніше він назве її підпільницею). Вони зразу зрозуміли, що це якась підпільна група, однак зовсім не політична. (Слова виділені мною). Ми стали переконувати у важливості нашої боротьбі. Пізніше вони згодилися з нами і писали на своїх листівках: «Смерть Гітлеру! Смерть Сталіну!...Радянська влада – без більшовиків!». Приписати такі лозунги молодогвардійцям може лише замаскований ворог, або хвора на голову людина. Як бачимо, Стахів знав, що Шевцова працює інформатором у підпільній групі. Знав провокатор й інші прізвища молодогвардійців, тому з радістю здав їх фашистам. Взагалі, книга гітлерівського розвідника Євгена Стахіва про його «підпілля» на користь України, сполошна брехня. Я не знайшов у ній жодного слова правди. І приїздив зрадник Стахів в Україну, на Донбас, в Краснодон, Донецьк, Луганськ й інші місця лише для того, щоб спаплюжити честь і славу, загинувших хлопців і дівчат, які не могли змиритися з ворогом. А ще для того, щоб на фоні їх героїчної смерті, зробити себе героєм: приписати собі бойові заслуги тих, кого так підло здав фашистам. Він хвастливо говорив перед студентами «Я – український націоналіст. Я боровся проти німецьких фашистів на Донбасі. На мене наклеп зробив Олександр Фадєєв у наскрізь брехливому романі „Молода гвардія”, зобразивши мене як зрадника під іменем Євгенія Стаховича. Але я не хочу тепер аналізувати той роман. Я прийшов до вас, щоб спитатися, як живе мій дорогий Донбас, як живе моя батьківщина – Україна». Лицемірні слова зрадника і великого комбінатора Бендера! Українська молодь йому не повірила. Правда восторжествувала6 героям слава, а зрадникам ганьба! Нам не відомо, чи живий ще Євген Стахів, чи відав дияволу душу. Чи можливо й далі плодить свою ворожу галіматью, адже він 1918 року народження. Значить, на сьогоднішній день йому має бути 95 років. Та коли зважити, що фашистському найманцю Івану Дем’янюку, якого німці судили за розстріли євреїв і радянських людей, теж було 95 років, то Євгена Стахіва, мабуть, хоронити ще зарано. Кати живуть довго, вони загартовані горілкою і чужими смертями. Це їх жертви прожили лише по 17-20 років, а бандити переживуть усіх живих свідків тих страшенних часів. Дуже міні соромно і боляче слухати Павла Павличка, якого я поважав, і який без краплі сорому написав про цього зрадника свою хвалебну статтю. «Подвиги» цього про хвоста поет при возносить до небес, а самого автора називає «Видатним борецем за українську державність і демократію», «героєм України», який «не боїться говорити правду в очі людям, які дивляться на нього ворожими поглядами». І ще: «Для мене Євген Стахів – це один з найвидатніших українців XX ст. Даний і бережений Богом талант організатора, бойовика, громадського діяча він не загубив, а використав на всю потужність. Його благородне життя (дай Боже, щоб воно тривало й гріло ще довго Україну!) говорить про мудрість, відвагу і правдолюбство, що їх Євген Стахів також одержав од провидіння і ніколи їх не зрадив». Як кажуть у таких випадках –«Амінь». Олег Кошевий – справжній герой краснодонського підпілля
Писати портрет Олега Кошевого вкрай важко. Дуже шкода молодої людини, яка загинула у 17 років. Життя тільки розпочиналося, а лютий фашизм своїм пострілом обірвав його. Олег Васильович Кошевий народився 8 червня 1926 року в місті Прилуки Чернігівської області. Скоро сім’я переїхала в Полтаву, а потім в Ржищев, де пройшли шкільні роки героя. В 1940 році Кошеві переїхали в місто Краснодон. В школі № 1 імені Горького, де вчився Олег, він познайомився з майбутніми молодогвардійцями – Валерією Борц, Георгієм Арутюнанцем, Іваном Земнуховим, вони стали його близьким друзями. Коли розпочалася війна, Олегу йшов шістнадцятий рік. В березні 1942 року його прийняли в комсомол. А в серпні 1942 року в Краснодоні нелегально стали створюватися антифашистські групи з числа активних комсомольців і молоді. Одну з таких груп очолив Олег Кошевий. В кінці вересня зародилася підпільна комсомольська організація «Молода гвардія». Для її керівництва був створений штаб, в його склад увійшов і Олег Кошевий. Олег швидко завоював авторитет серед своїх товаришів. Не по рокам міцний, грамотний і інтелігентний хлопець привертав до себе увагу. У нього був аналітичний склад розуму, учителі й учні завжди раділи за нього. Є багато версій, хто був засновником «Молодої гвардії». У своїх спогадах Іван Туркевич писав, що організація почалась створюватись в серпні 1942 року, після того як фашисти розстріляли 30 краснодонських гірників. Організатором і керівником організації був Віктор Третьякевич, а комісаром – Олег Кошевий. В червні 1942-го Олег евакуювався, але далеко від’їхати йому не вдалося, тому повернувся в Краснодон, де вже наводили порядки фашисти: розстріли, арешти, катування. Штаб-квартирою підпільників стала мазанка Третьякевичів. Олег Кошевий приймав участь у багатьох бойових операціях: поширенні листівок, знищені німецьких автомобілів, добуванні зброї, підпалі скирд хліба, призначеного для відправки в Німеччину. Здійснював зв’язок з групами і від імені штабу давав їм доручення. На початку січня 1943 року в Краснодоні почались арешти. Штаб дав розпорядження усім молодогвардійцям залишити місто, і малими групами добиратися до лінії фронту. Разом з Ніною і Ольгою Іванцовими, Валерією Борц, Сергієм Тюленіним - Олег Кошевий спробував перейти лінію фронту, але цього не вдалося. 11 січня 1943 року, пізнього вечора, Олег повертається в Краснодон. На слідуючий день він відправляється в Боково-Антрацит. Недалеко від міста Ровеньки його затримала польова жандармерія. Олега спочатку доставили в поліцію, а потім в Ровеньківське відділення жандармерії. При обшуку у нього знайшли печатку «Молодої гвардії» і декілька чистих бланків комсомольських квитків. На допитах Олег тримався мужньо. Його били палицями, плітками, розпеченими прутами, кулаками і проволокою, але зламати волю хлопця не змогли. Олег постійно твердив, що наші вже близько і фашистам прийде кінець. Від пережитого в тюремній камері, шістнадцятилітній комісар посивів весь. А 9 лютого 1943 року фашисти розстріляли Олега Кошевого в Гремучому лісі. Після звільнення Ровеньків, Олег був похоронений в братній могилі Краснодону, в сквері імені «Молодої гвардії». Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 вересня 1943 року члену підпільної комсомольської організації «Молода гвардія» Олегу Кошевому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Батьківщина не забула свого героя. Світла пам'ять про нього, про усіх молодогвардійців, буде навічно зберігатися в серцях тих, хто знайомий з його життям і подвигами. Спроби ворогів України, таких як Євген Стахів і його поплічників, присвоїти собі героїчні вчинки молодогвардійців, розраховані на те, що живих свідків уже не має, а у нащадків - свідомість притуплена ворожою пропагандою і перекрученням нашої історії. Ці спроби виявилися марними. Переписати нашу справжню історію - їм не вдалося.. Сергій Цьолух, член НСЖУ, м. Хмільник, вінницької обл..
В моем семейном альбоме есть фотография матери Виктора Коробкова. Как мне рассказывал папа она приезжала к ним в пионерский лагерь в Крым в 1965 году (это встреча была посвящена памяти Виктора). Это общая фотография с пионерами. Сообщите, пожалуйста, если фотография нужна, то чуть позже сделаю "скан" и вышлю.
